Додаток 6.

Складні ситуації для тренера і як їх подолати

1. Група Вам не подобається

Це говорить про те, що до тренінгу ви уявно сформували певний образ майбутньої групи, проте справжнє задоволення ви можете отримати лише працюючи з реальною групою.

З метою профілактики пропонується не конкретизувати наперед свої сподівання. Чим більше вони деталізовані, тим скоріше буде ваше розчарування.

2. Ви хвилюєтесь перед групою

Тільки не розцінюйте це як слабкість, і не приховуйте свого хвилювання. Якщо ми намагаємося придушити емоції вони тільки посилюються, а якщо ми не боїмося їх проявити – це призводить до їх зникнення. Краще розкажіть про своє хвилювання вголос. Це підтвердить Вашу відвертість. Так потрібно робити і з іншими почуттями, що Вас турбують (злість, втома, страх).

3. Учасники розмовляють і ніхто не звертає на Вас уваги

У цьому випадку абсолютно нерозумно вигукувати: “ Подивіться, що я зараз буду робити”. Це можна супроводжувати якимись рухами рук над головою. Жестикулюйте руками до повної тиші. Подякуйте учасникам за увагу і скажіть те, що збирались.

4. Учасники вимагають від Вас великої активності та підтримки

Підтримка тренера необхідна, але вона має бути найменшою з усіх можливих. У даному випадку учасники проектують на Вас свої сильні якості. Допомагаючи їм більше необхідного, Ви ніби забираєте їх силу собі і послаблюєте учасників.

5. Ви втратили орієнтацію і не знаєте, що робити далі

Головне – не нервуйтесь. Якщо Ви не знаєте, що робити – не робіть, краще помовчати разом з учасниками. Розкажіть, як Ви цінуєте тишу в групі, які важливі процеси в цей час виникають. Можливо, під час вашого тренінгу дійсно настане час тиші і спокою.

6. Задуманий Вами сценарій тренінгу не відбувся

Зіпсувати тренінг може завчасно зроблений план. У цьому випадку замість організації творчого спілкування, Ви будете просто змушені не відходити далі плану. При цьому може виникнути зсунення акцентів. Цінним стає відповідність поведінки учасників Вашому проекту, тобто Ви починаєте навчати їх слухняності, а не спілкуванню.

7. Ви відчули велику втому під час або після тренінгу

Втома свідчить про те, що Ви зробили щось неправильно.

Додаток 7.

Навички утримання уваги слухачів протягом заняття

Як добитися інтересу аудиторії протягом усього заняття? Кожний відповідає на це питання по-своєму, в залежності від власних можливостей, знань, підходів тощо. Единою вірної відповіді немає, адже те, що підходить одному лектору, може зовсім не підійти іншому.

Найкращий спосіб знайти рішення – самостійна практика + самооцінка.

Однак, ми все ж дозволимо собі дати кілька порад.

На лекції Ви значною мірою – актор. Тому пам’ятайте про пораду К.С. Станіславського: “зміна темпоритму!”. Будьте різними: змінюйте темп і гучність мовлення, амплітуду і швидкість рухів, змісту мови.

Актор впливає на аудиторію тим:

- що він говорить;

- як він говорить;

- як він рухається.

Змінюйте ці способи впливу: тихе мовлення – на голосне, серйозний фрагмент – чимось веселим, розмову – грою тощо. Цим Ви уникнете монотонності і зможете підтримати аудиторію в робочому тонусі.

Увага! Все це не дуже складно, але потрібно навчитися; перед впровадженням потренуйтесь. Не захоплюйтесь дуже; навчальне заняття повинно залишитися навчальним, а не перетворитися в шоу.

Аудиторія буде Вас слухати, якщо відчує, що заняття справді корисне. Намагайтесь, аби інформація була цікавою і слухачі могли її засвоїти. Для цього Ви можете користуватися такими формами, як :

- лекція;

- дискусія;

- мозковий штурм;

- рольова гра;

- демонстрація малюнків і фото;

- демонстрація відеофільмів.

У занятті використовуйте різні форми подання матеріалу!

Не забудьте, що чим більше в даній формі викладання задіяна активність слухачів – тим краще засвоюється матеріал.

Додаток 8.

Рівень засвоєння інформації залежно від форм навчання.

Лекція

Читання

10%

Аудіо-візуальний метод

20%

Демонстрація

30%

Групові дискусії

50%

Активне навчання

70%

Навчання інших / Негайне застосування

90%

Додаток 9.

Бесіда: перше поняття про пасивне паління: “Як папуга Труша заговорила”.

Тренер зачитує оповідання і обговорює його з дітьми.

Жила – була в одній квартирі папуга на ім’я Труша, яка вміла говорити. Щоправда, так тільки вважалось, що вміє, бо ніхто її тому не вчив, а оселили її в клітку просто для окраси квартири. Та ще для того, аби розважати Васю. А Вася – це п’ятикласник, звичайнісінький собі хлопчак, нічого особливого. Варто сказати, що Трушу Василько любив, сам прибирав кліточку, підливав водичку, підсипав кормів, та й Труша відповідала йому взаємністю – не кусалась, не дряпалась, коли той діставав її з клітки на диво друзям – приятелям.

Якось прийшов Васько зі школи, привітався з Трушею, кинув портфель та почав дзвонити комусь по телефону. Розмовляв тихо: «Ну, геть як змовник», - подумала Труша. Через деякий час пролунав дзвінок в двері. Прийшов Василів товариш, Вітя. «Та-а-ак, - майнуло в голові у папужки, - не уникнути сьогодні вистави – знову мене дістануть і пір’я будуть розглядати». Проте хлопці не поспішали до неї, а навіть навпаки – підійшли до вікна. Вася каже:

– Тато з мамою сьогодні прийдуть пізно, так-що кімната встигне провітритись.

– Ну, тоді давай, чого чекаєш, - нетерпляче промовив Вітько. «Про що це

вони?» - подумала папужка. І раптом вона побачила, як її господар витяг з кишені якісь коробочки – одну більшу, іншу дещо меншу. Розпечатав ту, що побільше, дістав звідти якісь дві білі, здається, паперові палички. Одну, зі словами «Пригощайся, друже», простягнув Вітьку, другу лишив собі. «А-а-а. – подумала про себе папужка, - я, здається, здогадалась. Це, мабуть, такі цукерки. Тоді чому ж він не пригощає мене?..» Та раптом почалось щось зовсім незрозуміле. З маленької коробочки Вася дістав вогонь і, взявши до рота «цукерочку», підпалив її. Те саме зробив і його товариш. Кімнату швидко наповнив їдкий дим. Хлопці, вмостившись на дивані, поважно випускали його тоненькими цівочками. Вітьок навіть намагався пускати кільця, та папужка цього мистецтва не оцінила.

Бідолашна Труша, вона ніколи не нюхала тютюнового диму. Вона почала задихатися, з її маленьких очей побігли сльози. Вона спробувала,було, полетіти, але пригадала, що сидить в міцній клітці і, звичайно, нікуди полетіти не зможе. Завжди така гарна, з витонченими, тонкими металевими дротиками клітка цієї миті видалась Труші страшною темницею.

А диму в кімнаті ставало все більше і більше, аж раптом Труша зрозуміла, що якщо це не припиниться, то вона й зовсім спустить дух. Вона засвистіла, заклацала дзьобом, даючи зрозуміти, що, бачте, все, досить, допоможі-і-іть! Та хлопці, сидячи на канапі й попахкуючи сигаретами, не розуміли, про що свистить папужка.

І раптом сталось справжнє диво.

Труша заговорила. Людською мовою з папужачим акцентом. Вона голосно й виразно промовила:

– Пр-р-рипиніть кур-р-рити! Вмир-р-раю!

Вася від подиву так широко відкрив рота, що сигарета випала з нього на підлогу. Вітя, добре знайомий з папугою, також страшенно здивувався. Вони миттю загасили недо́палки. Однак Труша вимагала:

– Пр-р-ровітр-р-ріть квар-р-ртир-ру!

Друзі відчинили настіж вікно. Живильне свіже повітря ввірвалось до кімнати. Труша глибоко вдихнула на повні груди і відчула, що сьогодні вона, швидше всього, лишиться в живих. Якщо цим «курякам», звичайно, знову не спаде на думку труїти її димом.

А хлопці й не думали запалювати знову. Вітько пішов додому, а Василь з тривогою, аби папужка не промовилась батькам про те, що їх синочок бавиться тютюном, сів робити уроки.

Ввечері прийшли батьки. Вася, з острахом озираючись на Трушу, повідомив:

– Наша Труша навчилась говорити!

– Того не може бути! – здивувався тато, - а-ну ж, скажи нам що-небудь.

«Навчишся тут з тобою!» - з гіркотою подумала папуга, пригадавши пригоду сьогоднішнього дня. Та виказувати Васю не стала, а лише сказала батькам, що саме підійшли до її клітки:

– Здр-р-растуйте, дор-р-рогенькі!

З того часу Труша – справжня балакуча папуга, а Василько – непалячий школяр. Кинув. Зовсім. Не хоче більше труїти ні себе, ні свою улюблену папужку. Батьки так і не дізнались про цю історію. Тому вони дуже дивуються, чому Труша час від часу раптом голосно й чітко вимовляє:

– Кур-р-рити шкідли-и-иво!