Общая статистика профиля
Всего просмотров: 33520
Уникальных посетителей: 28496

Методологія навчання

  

Зміст

 

І.  Методологія навчання “ рівний-рівному ” у профілактиці негативних явищ у молодіжному середовищі:

1.                  Моделі  профілактичної роботи та їх ефективне використання у роботі з молоддю.

2.                  Методика “рівний-рівному” як найбільш ефективний засіб первинної профілактики.

3.                  Напрями використання методики “рівний-рівному” для створення образу здорового способу життя серед молоді.

4.                  Шляхи використання методики “рівний-рівному”.

 

ІІ. Навчальна програма підготовки волонтерів до організації діяльності Центру інформаційної допомоги “Партнер”.

 

ІІІ. Додатки

Додаток 1. Лекція для учнівської молоді (13-17 років) з профілактики наркоманії в молодіжному середовищі “Здоров`я чи наркотики? Обирай!”

Додаток 2. Деякі міфи і стереотипи стосовно наркоманії.

Додаток 3. Інформація  про міфи стосовно куріння.

Додаток 4 .Інформаційна довідка щодо наркоманії (для роздачі молоді).

 Додаток 5. Можливі труднощі при проведені зустрічей  з підлітками

 Додаток 6. Складні ситуації для тренера і як їх подолати.

 Додаток 7. Навички утримання уваги слухачів протягом заняття.

 Додаток 8. Рівень засвоєння інформації в залежності від форм навчання.

 Додаток 9. Бесіда: перше поняття про пасивне паління.

 Додаток 10. Деякі міфи та факти стосовно алкоголю.

 Додаток 11. Приклад з класичної художньої літератури щодо паління.

 

 І  Методологія навчання “ рівний-рівному ” у профілактиці негативних явищ у молодіжному середовищі

 

1.      Моделі профілактичної роботи та їх ефективне використання у роботі з молоддю

 Залучення дітей та молоді до волонтерської профілактичної роботи, до різних форм соціальної допомоги - досить ефективний засіб вільного саморозвитку особистості в діяльності та у спілкуванні як соціокультурному процесі. Якщо більш детально проаналізувати складові цього процесу, простежується певна закономірність: молоді волонтери завдяки власній соціальній діяльності набувають сенсожиттєвих орієнтирів, опановують мистецтвом життєтворчості особистості.

Волонтерський рух для молодих людей є невичерпним джерелом надбання громадянської освіти, можливість вчитися та реалізувати себе у служінні суспільству, допомогти і окремій людині, і суспільстві в цілому.

Згідно класифікації ВООЗ будь-яку профілактику прийнято розділяти на первинну, вторинну та третинну.

Первинна профілактика спрямована на попередження виникнення хвороб.

Вторинна профілактика передбачає такі заходи, які затримують розвиток хвороби.

Третинна профілактика ставить метою запобігання інвалідності шляхом реабілітаційних заходів.

Аналізуються стратегії втручання в залежності від рівня проблеми (рівня ризику). Виділяють три стратегії втручання:

-          первинна профілактика;

-          короткотривале втручання;

-          спеціалізоване втручання.

Первинна профілактика включає в себе надання інформації тим групам населення, які ще не почали вживати психоактивні речовини або їх вживання не викликає проблем. Інформація може бути представлена у формі брошур або буклетів.

 У світовій соціальній педагогіці існує дуже багато різноманітних підходів до первинної профілактики. Вони відрізняються тим, на кого вони розраховані, в яких умовах повинні використовуватись, якими методами і  в яких формах повинні реалізовуватись, на якій теорії базуються.

 Пропонуємо класифікацію Prevention of Drug Abuse Unit, UNESCO.

 

Назва моделі

Теоретична концепція

Форми, в які найчастіше за все втілюється модель

“Люди вживають наркотичні речовини, тому що …”

“Люди не будуть вживати наркотичні речовини, тому що…”

Інформаційна

“не мають уяви про жахливі наслідки”

“розповімо їм про жахливі наслідки”

Лекційні заняття, демонстраційні заняття

Афективна

“наркотики допомагають компенсувати проблеми та комплекси”

“допоможемо їм вирішити їх внутрішні психологічні проблеми”

Психотерапевтичні заняття, тренінги особистого розвитку

Соціального впливу

“до цього їх примушує негативне соціальне оточення”

“навчимо їх незалежності у прийнятті рішення та в поведінці”

Лекційні заняття, рольові ігри, поведінкові та комунікативні тренінги

Життєвого досвіду

“Наркотики дозволяють їм компенсувати їх невміння досягати життєвих цілей (як малих, так і великих)”

“навчимо їх досягати життєвих цілей без наркотичних речовин”

Рольові ігри, поведінкові та комунікативні тренінги, тренінги особистого розвитку, “навчання на рівних за методикою “рівний-рівному” (peer education)

       Короткочасове втручання включає в себе надання клієнту простих порад з приводу вживання ними психоактивних речовин. Соціальний працівник може обговорити з клієнтом вживання  ним тієї чи іншої психоактивної речовини. Щодо алкоголю клієнту варто порадити припинити вживання спиртних напоїв або зменшити їх вживання.

Спеціалізоване лікування (втручання) включає більш інтенсивну терапію, таку як детоксикація, а також програми психосоціальної підтримки в стаціонарних або амбулаторних умовах.

У навчанні та інформуванні стосовно наркотиків використовуються різні підходи та методики. Вони можуть базуватися на певних моделях. Цих моделей  існує пять:

- модель моральних принципів підкреслює те, що використання психоактивних речовин є аморальним та неетичним. Як правило, вона набуває форми кампаній публічного переконання, які часто проводяться релігійними групами, а також політичними та громадськими рухами, що обирають такі принципи як патріотизм, самопожертвування для загального добробуту. Моральний підхід здається найбільш ефективним у часи широкого релігійного відродження а також під час найбільш активних фаз соціальних рухів, коли більшість населення залучено до загально альтруїстичних  заходів, і соціальний контроль індивідуальної поведінки є найбільш сильним.

-    модель залякування базується на твердженні, що населення можна змусити не вживати наркотичні речовини, якщо інформаційні компанії будуть підкреслювати небезпеку для життя такої поведінки;

-    модель фактичних знань, або когнітивна, докладає зусиль для покращення способів  передачі та отримання інформації про шкідливість немедичного вживання  наркотичних речовини. Існує думка, що програми фактичних знань більш ефективні стосовно осіб, які мають певний досвід вживання наркотиків.

- модель афективного навчання полягає у застосуванні афективних підходів – навчальних методик, які фокусуються більшою мірою на корекції деяких особистісних дефіцитів, ніж на проблемі власне вживання наркотиків. Ведучим принципом є той, що тенденція вживати наркотики повинна зменшуватися або зникнути, якщо такі дефіцити будуть подолані. Проблеми, які ідентифікуються у таких програмах, мають відношення до самооцінки, визначенню та проясненню особистісних цінностей, прийняттю рішень, вироблення навички подолання та зменшення тривоги, розпізнаванню соціального тиску.

-  модель покращення здоров’я може використовуватися як  непрямий підхід до освіти щодо впливу речовин на організм людини.  Оздоровчі програми заохочують розвиток альтернативних звичок. Даний підхід особливо корисний для людей, які здатні турбуватися про своє здоров’я.

-  профілактична робота з позицій підходу нормалізації базується на наступних принципах:

1.       Розширення розуміння причин, у зв’язку з якими людина  звертається до вживання наркотиків, вивчення цих причин.

2.       Важливість заходів , які не дозволяють випадковим споживачам стати залежними від наркотиків.

3.       Інформація щодо ризику вживання наркотиків повинна бути представлена разом з даними про ризик, пов’язаний із вживанням алкоголю та тютюну.

4.       Образ наркомана повинен бути демістифікований і зведений до реальних пропорцій. Тема наркотиків повинна бути позбавлена табу та властивих їй емоційних та сенсаційних обертонів.

5.       Ініціативи, які включають в себе соціоекономічну та культурну емансипацію, здаються більш корисними в плані профілактики та допомоги, ніж залякуючі повідомлення.

Ідеї профілактики з позицій підходу нормалізації є найбільш гуманними. Профілактика наркоманії повинна базуватися не на заборонах і боротьбі з негативним, а на тому, щоб сприяти росту можливостей людини вирішувати складні життєві ситуації та робити здорові життєві вибори.

 2.      Методика  “рівний-рівному” як найбільш ефективний засіб первинної профілактики

 У західних країнах протягом останніх 3-х десятиліть набула широкого розповсюдження система антинаркотичної освіти та виховання дітей. Результатом  цього стали спеціальні програми взаємної допомоги серед підлітків (“peer education”), які спрямовують основні свої зусилля на формування  особистості  та соціально-психологічних навичок дитини.

У відповідності до сформованих методів антинаркотичної освіти діти кожної вікової категорії отримують певну інформацію  про психоактивні речовини у певній послідовності. У них формується образ людини, яка зловживає психоактивними речовинами. Проводиться цілеспрямована робота з розвитку навичок спілкування, прийняття рішень, формування позитивних взаємин з оточуючими, виховання самоповаги, розвитку Я-концепції. Задаються альтернативи вживанню психоактивних речовин. Дітей вчать володіти своїми станом, справлятися зі стресом.

Серед форм конструктивної профілактичної освіти важливе місце займають програми взаємної допомоги підлітків. Автори програми керувалися наступним. Для деяких підлітків характерні тісно пов’язані з віком негативні особливості поведінки: складності спілкування, прогули, вживання психоактивних речовин. Такі підлітки стараються уникати дорослих і за вирішенням своїх проблем та допомогою часто звертаються до своїх ровесників. Ровесники ж не завжди достатньо компетентні.

Тому у школах шляхом анонімного опитування із застосуванням соціометричних процедур обирали так званих кандидатів у “добровільні помічники”. Після відбору обраних кандидатів залучали до навчання, яке здійснювалося у формі групової психологічної роботи.

Після такого навчання підлітки стають розповсюджувачами профілактичної інформації, яку досить добре сприймають їхні ровесники, адже вона звучить з вуст товариша.

Вищеописану методику можна використати як підготовчий етап для відбору школярів для навчання за програмою взаємодопомоги серед  підлітків. Критерієм відбору є активність, зацікавленість учнів у даній роботі.

3.   Напрями використання методики “рівний-рівному” для створення образу здорового способу життя серед молоді.

 3.1. Виховання у молоді  здатності свідомо приймати рішення 

Ніхто не знає, з якими проблемами стикається молодь, краще самої молоді. Вона ж повинна відігравати провідну роль в визначені спірних питань та їх вирішення. Товариство охоронців ( в вигляді батьків, вчителів, релігійних лідерів, політиків), які традиційно вирішували, що краще всього для молоді, замість цього повинно дозволяти молоді встановлювати свої пріоритети і брати участь на рівних в розробці рішень. Молодь повинна бути лідером і бути в центрі дебатів. по їх спірним питанням. Просвіта ровесників – ключ до вирішення проблеми. Інформація, що передається через однолітків, краще сприймається молоддю.

 3.2. Зробити вичерпною зрозумілою інформацію про вживання наркотиків та алкоголю, про секс, сексуальність і ВІЛ/СНІД для всієї молоді

 Мета такої інформації - допомогти молоді зробити усвідомлений, відповідальний вибір щодо ставлення до наркотиків, алкоголю та в свого сексуального життя. Молодь в стані проявляти ініціативу, вона тонко сприймає більший контроль над своїм здоровям, коли є вибір для прийняття доступного відповідального рішення.

 3.3. Сприяння відповідальному ставленню до пияцтва та вживанню наркотичних речовин.

 Молоді необхідні позитивні зразки із її оточення, які обрали для себе тверезий спосіб життя. Загальновідомо, що компанії під лозунгом заборони наркотиків провалились. Компанії, які пропонували “Скажемо -  ні!” за своєю суттю примітивні та наївні і не відображають реальність молодіжної культури. Випадкове вживання наркотиків та алкоголю не відбувається у вакуумі. Метод Зменшення Шкідливого Впливу пропонує стратегію по зменшенню шкоди від вживання наркотиків та сприяє більш безпечному їх вживанню.

 

3.4. Сприяння формуванню позитивного зразка в сексуальних стосунках молоді

Молоді необхідно отримувати позитивну інформацію про сексуальні стосунки. Інформація про те , що сексуальний самопрояв є природнім, підкріплюється шляхом проведення відкритих дискусій про різні форми молодіжної сексуальності. Сексуальні взаємовідносини молоді повинні бути зображені як деяка послідовність вибору сексуального самопрояву в діапазоні від утримання до повної сексуальної активності партнерів при їх взаємній згоді.

Відкрита дискусія по спірних питаннях сексуальної орієнтації для молоді повинна заохочуватись для того, аби протистояти гомофобії в суспільстві та для того, аби визнати, що в крайньому разі 1 з 10 молодих людей є геєм чи лесбійкою.

 

3.5. Створення прийнятної доброзичливої соціальної атмосфери для ВІЛ- позитивних людей

 

Багато хто з молодих людей не уявляють себе серед тих, хто інфікувався ВІЛ і продовжують ризикову поведінку.

Молоді люди, які вже стали ВІЛ-інфікованими, потребують вичерпної, зрозумілої інформації про ступінь ризику передачі інформації та стратегії поведінки для ведення нормального життя та нормальних сексуальних стосунків. Володіючи такою інформацією, молоді люди, інфіковані ВІЛ, будуть в кращому становищі, що буде сприяти їх фізичному, емоційному та сексуальному здоровю.

ВІЛ-інфіковані молоді люди потребують спілкування з іншими молодими людьми щодо їх досвіду. Співробітники відповідної молодіжної служби повинні бути чуйними до особливих проблем ВІЛ-інфікованої молоді.

Для того, щоб ліквідувати дистанцію між знаннями та поведінкою відносно ВІЛ, молодь повинна навчитись долати труднощі в спілкуванні та вміти оцінювати ступінь ризику.

 

 

 

4. Шляхи використання методики “рівний-рівному”

 

         Діти та молодь завжди будуть найперспективнішою частиною суспільства. Розвиток суспільства здебільшого обумовлений відношенням до молоді, розумінням її проблем, інтересів, вмінням зробити крок назустріч. Принциповою особливістю різноманітних інфраструктур, які сьогодні займаються молодіжними проблемами, є те, що вони повинні створювати умови, які сприяли б розвитку ініціативності, творчості дітей та молоді, їх саморозвитку і самореалізації.

Основа роботи по соціалізації особистості виноситься з традиційної сфери та переноситься в інше середовище ( вулиця, двір і т. д.), ближче до життєдіяльності, - залучення дітей та молоді до надання допомоги та підтримки підліткам з групи ризику.

Для організації роботи групи, що працює за методикою “рівний-рівному”, важливу роль відіграє спільна антинаркотична команда.

Команда – це така група людей, яка обєднує представників, які відносять себе до неї і мають захопленість загальною ідею.

Ознаки команди:

1.Прийняття загальних правил, норм взаємодії.

2.Виникнення якоїсь загальної цілі.

3.Визначенний, означений стиль поведінки.

4.Формування групи послідовників.

5.Зовнішня символіка, атрибутика, яка дає можливість демонструвати і відстоювати  власні позиції.

6. Згуртованість групи.

Лідер – це людина, яка є зразком для інших, яка може повести за собою. На нього багато хто хотів би бути схожим та йти за ним. У  нього розвинуті організаторські здібності, комунікативні навички, почуття впевненості у собі, в своїх властивостях,  можливостях тощо.

Команда лідерів – це група людей, які є зразком для інших, мають організаторські властивості, комунікативні навички, почуття впевненості у собі, в своїх властивостях, і можливостях і об’єднаних тим, що кожний з них вважає себе часткою цієї групи і зацікавлений загальною ідеєю.

 

Модель створення команди лідерів дитячих громадських організацій

 

 Процес створення команди лідерів – складний і багатоетапний. Для забезпечення його успіху нам потрібно враховувати різні явища, які, безперечно, будуть мати місце.

 

Фактори, що визначають успіх роботи по створенню групи лідерів.

1.        Зовнішні (організаційні) і внутрішні фактори (пов’язані з внутрішнім, психологічним станом ведучого, або тренера, з станом групи, груповою динамікою, інтересами учасників процесу).

2.        Фактори, діючі на різних етапах процесу, або в різний час.

3.        Фактори, повязані з вирішенням певних задач ( мотивація, дослідження, інформування, навчання, участь…)

Мотивація – ступінь інтересу до предмета (явища), націленість на певні дії та готовність їх виконати. Процес мотивування людини можна уявити у вигляді ланцюга: байдужість – зовнішня мотивація – внутрішня мотивація.

Байдужість – це саме той стан, який, на жаль, являється характерним для реакції підлітків на більшість традиційних заходів профілактичної спрямованості. Ведучому, що стикається з подібною реакцією, необхідно подумати, що в надходячій інформації робить її несумісною з образом Я - підлітка, що змушує захищатись та витісняти те, що відбувається.

Зовнішня мотивація. Досить вірогідно, що підлітками, які прийшли в команду лідерів, спочатку рухала саме зовнішня мотивація: “Я хочу бути там, тому що туди захотіли піти мої друзі”. Завдання тренера побачити момент, коли цей варіант мотивації можна перетворити в інший, більш стійкий та продуктивний.

Внутрішня мотивація. Підлітки, що є учасниками команди лідерів, і мають даний тип мотивації, вірогідно, будуть розмірковувати про свої цілі та задачі досить спокійно, без емоційного надмірного захоплення. Проте це саме та група, яка готова найбільш продуктивно працювати, тому при цьому вирішуються власні внутрішні завдання та задовольняються власні потреби.

4.        Фактори, що визначають ефективну роботу з групою (групова динаміка, склад, вік).

Основна мета: усунення кризових явищ серед дітей та молоді, формування у них соціально прийнятних форм поведінки та навичок, пов’язаних із здоровим способом життя, притягнення підлітків груп ризику до попередження та подолання негативних явищ, які існують у молодіжному середовищі.

 Досвід роботи “Спікерського бюро” м. Торонто (Канада) та співпраця з Україно-Канадським проектом “Молодь за здоров’я” спонукала працівників Соціальної служби для молоді Київської міської державної адміністрації створити власну структуру.

Враховуючи специфіку ставлення нашого суспільства до ВІЛ-інфікованих, а особливо рівень обізнаності громадян в цих питаннях було вирішено при створенні “спікерського бюро” зробити ухил на волонтерські загони, які працюють за методикою “рівний-рівному”.

Прикладом такої роботи є  програма 6.3. “Залучення молоді до роботи лекторської групи з профілактики кризових явищ у юнацькому та молодіжному середовищі”. Підліткам та молоді дуже бракує достовірної інформації про СНІД та ВІЛ-інфекцію. Це підтверджують результати опитувань, які були проведені соціальними працівниками в школах, училищах, ВУЗах та підліткових клубах.

            Багато вчителів середніх шкіл та волонтери  не мають достатнього досвіду лекційно-тренінгової роботи і не володіють новими формами передачі інформації підліткам.

            Тому до реалізації цієї ідеї були залучені волонтери районних соціальних служб для молоді та члени дитячих та юнацьких організацій ( в першу чергу члени дитячих та юнацьких організацій м. Києва “СПОК”).

            Для підготовки волонтерів був складений модульний курс навчання та залучені фахівці за основними профілактичними напрямами. Також були знайдені зацікавлені організації, в першу чергу партнери відділу соціальної профілактики негативних явищ в молодіжному середовищі: Київський Міський Центр Здоров’я (КМЦЗ), Український Інформаційний Центр по Проблемам Алкоголю та Наркотиків (УІЦПАН), Українська Асоціація Планування Сім’ї (УАПС), Фонд Профілактики Хімічних Залежностей та СНІДу (ФПХЗ), Центр СНІДу та інші.

           

 

Всего просмотров: 569, Уникальных: 564
Хотят общаться
Гости профиля
Ищу партнера для бизнеса
Copyright © 2011–2016 ortus-global.com