Общая статистика профиля
Всего просмотров: 33487
Уникальных посетителей: 28468

Лекція для 13-17 років

 

Додатки

 Додаток 1

 Лекція для учнівської молоді (13-17 років) з профілактики наркоманії в молодіжному середовищі “Здоров`я чи наркотики? Обирай!”.

 

1. Вступ. Важливість та актуальність теми.

         Тема, яку ми зараз будемо обговорювати, на сьогоднішній день є досить популярною. Вона часто піднімається і в засобах масової інформації, і у вуличних розмовах; вона приваблює увагу і спеціалістів, і сторонніх, здавалося б, людей. Ця тема – наркотики та наркоманія.

         Кожен з вас також щось знає про це. Та й не дивно – явище наркоманії зараз все більше поширюється у нашому суспільстві, зустрічається все частіше й частіше. Але виникає питання: якою інформацією ви володієте? Що це – достовірні, підтверджені фактами знання чи чутки, плітки, сумнівні розповіді? Питання це дуже важливе. Адже явище наркоманії – не просто цікава тема для розмови, на яку можна поспілкуватись і забути. Ні – це реально існуюче явище, і воно має свої прояви в самих важливих сферах людського життя. Від того, як ти ставишся до цього явища, може залежати все твоє життя, здоров’я, доля. Повторюю: явище наркоманії все більше поширюється, і той, хто думає, що зможе лишитись осторонь, помиляється: кожній молодій людині раніше чи пізніше доведеться зіткнутись з ним, і кожний може стати жертвою. На жаль, ніхто не застрахований від цієї небезпеки – розумні, міцні, добре виховані також страждають і гинуть від наркотику, як і дурні й слабкі. Єдиний захист – чітке розуміння проблеми і тверде негативне ставлення до наркотиків. Ця лекція дасть вам деяку інформацію та поради, що мають відношення до наркотиків та наркоманії. Безперечно, однієї лекції зовсім мало. І тому, мені б хотілось звернутись до вас з проханням та порадою: не втрачайте можливості отримати нову інформацію про наркоманію, не лінуйтесь прочитати статтю про неї, переглянути телепередачу, послухати радіовиступ спеціаліста. Вбирайте в себе інформацію, запам’ятовуйте і думайте, думайте самі. Це саме головне – думати і пам’ятати: від вашого рішення залежить і ваша доля. Жодні поради і жодна допомога не врятують тебе, якщо ти сам вирішиш себе занапастити. Наркотик – не та річ, з якою можна жартувати та експериментувати. Він дійсно сильний і небезпечний, і ваше рішення є дуже важливим. Тому постарайтесь уважно вислухати те, що я вам розповім. Сподіваюсь, це допоможе вам прийняти вірне рішення.

 2.Що таке наркотики?

         Що таке наркотики і чому вони так приваблюють до себе стільки уваги? Відповідаючи на це питання, слід одразу ж зазначити, що наркотики і наркоманія до цього часу лишаються переважно загадковим та невідомим для науки явищем. І той, хто вирішує поекспериментувати з наркотиками, мусить знати, що він стикається з незрозумілими і тому небезпечними речами. Віруючі люди вважають наркотики явищем містичним і майже непізнанним  тому, що це – одна із найпотужніших пасток надприродних злих сил, зброя диявола; жертва наркотиків потрапляє під владу цих темних сил.

         Наука ж називає наркотиками деякі хімічні речовини, які належать до ряду психоактивних, або психотропних, тобто речовин, які при введенні в організм людини впливають на його психічний стан – змінюють настрій, хід думок, сприйняття навколишнього світу тощо. Таких речовин досить багато, однак наркотики виділяються з-поміж них, по-перше, більшим впливом на психіку, по-друге, здатністю викликати спочатку привабливі стани, а потім залежність від цієї речовини, а по-третє, високим рівнем токсичності (отруйності) та великою шкідливістю для організму.

         Закон та правоохоронні органи називають наркотиками тільки найбільш соціально небезпечні речовини, наприклад, опій, марихуану, кокаїн і ін. Але медицина називає наркотиками і ряд інших речовин, які дозволені законом, наприклад, алкоголь, тютюн, транквілізатори. В медичній класифікації наркотиків сьогодні перераховуються такі речовини: алкоголь, опіоїди (тобто наркотики із опійного маку та подібні до них); каннабіоїди (тобто наркотики з коноплі); седативи (до них відносять барбітурати, транквілізатори); стимулятори (кокаїн, ефедрин, амфетамін, кофеїн та ін.); галюціногени; нікотин; інгалянти (препарати побутової хімії, випаровування яких викликає стан сп’яніння). Тому, навіть якщо наркотик продається легально і широко рекламується, він все одно лишається наркотиком. Він так само приковує людину залежністю і руйнує його організм, як і нелегальний наркотик (до речі, в розвинутих країнах рекламу легальних наркотиків вже давно заборонено чи обмежено, в багатьох країнах істотно обмежено їх продаж, і все більша кількість людей ,особливо спеціалістів, виступають за визнання алкоголю та нікотину наркотиками в юридичному розумінні). Надалі в нашій лекції ми будемо використовувати термін “наркотик”, включаючи в його зміст і нелегальні, і легальні наркотики, з тієї причини, що їх вплив, як і їх наслідки, аналогічні.

         Варто згадати ще про одну спільну властивість всіх наркотиків: неминучу зростанні кількості наркотику, необхідного для одержання наркотичного ефекту. Всі ви, а особливо ті з вас, хто палить, знаєте, що спочатку курцю вистачає одної сигарети в день. Але вже незабаром йому недостатньо й пачки сигарет. Хоч він і розуміє, що багато курити шкідливо і для здоров’я, і для гаманця, але не може нічого вдіяти – він потрапив у залежність, і нікотин вже дужчий від нього, людина вимушена палити все більше.

         Крім збільшення дози зростає, як правило, і важкість наркотику: споживач переважно завжди після легкого переходить на більш важкий і сильний наркотик чи поєднує їх. Той, хто почав палити, згодом починає вживати алкоголь, від легких напоїв (пиво, вино) переходить до більш міцних (горілка, коньяк, самогон), а за алкоголем часто йдуть і інші наркотики. Образно кажучи, споживач потрапляє на ескалатор, прямуючий донизу: почавши з легкого наркотику, він переходить на все більш сильні; і йому вже нічого не потрібно для цього робити, падіння відбувається саме собою. Як правило, рух такий: нікотин – алкоголь – конопля – опій (а за опієм - смерть). Зупинити ескалатор дози та важкості наркотику неможливо, а зістрибнути досить складно. Тому найкращий спосіб не опинитися на дні – не ставати на першу сходинку.

 3.Наркотик – небезпечний товар

         Отже, наркотик підкорює собі того, хто його вживає, а кількість уживаної речовини невпинно зростає. Нескладно зробити з цього висновок про те, що наркотик являє собою досить вигідний предмет для продажу, товар. Споживач, по-перше, віддає гроші за цей товар постійно і регулярно, по-друге, він віддає все більше і більше коштів, бо зростає доза, споживач не вибирає кращий чи більш дешевий товар, а хапає те, що є; по-четверте, покупця не треба вмовляти зробити покупку, він сам прибіжить, сам знайде продавця і купить товар без будь-якої реклами. Тому виробництво і торгівля наркотиками є такими прибутковими, тому така потужна промисловість виробляє та поширює цей товар (нелегальні наркотики зараз також виробляються в промислових масштабах, як і легальні), тому так поширена реклама такого, власне кажучи, непотрібного і шкідливого товару. Виробник чи продавець наркотику знає: він одержить від споживача не лише гроші за товар, він отримає споживача! Існує такий вислів: “торговець наркотиками не продає свій товар споживачеві, він продає споживача своєму товару”. І це справді так. Особливо це стосується важких наркотиків, таких як опіоїди чи кокаїн. Торговець (на жаргоні “толкач” або “барига”) отримує можливість використовувати споживача, розпоряджатися його грошима, його часом, його можливостями. Тому виробники та продавці наркотиків так наполегливо пропагують свій товар, іноді відкрито (у вигляді розкішних телевізійних кліпів чи величезних плакатів), часом таємно (під виглядом поширення пліток, порад, розповідей про привабливість “травки” чи “ширки”). Бариги вештаються поблизу шкіл, навколо дискотек, підліткових компаній, розповідають, пригощають наркотиком безкоштовно. Вони знають, що всі їхні витрати виправдають себе, коли людина потрапить в залежність від їх товару. Тоді барига зможе вимагати будь-які кошти, будь-які послуги від покупця – і той буде вимушений робити все, що наказують. Тому знайте: за привабливою рекламою “Смирнов-водки” і “Мальборо”, за посмішкою доброго дядечка, що пропонує кайф безкоштовно, стоїть чиясь жадоба, чиясь користь, чиясь спрага використати вас, ваші гроші, ваш час, ваші зусилля. За кожним з вас полюють, тому-що кожний з вас – зручна здобич. І я прошу і раджу: завжди і скрізь думайте самі – корисний вчинок для вас чи для когось іншого, це ваше рішення чи чиєсь. Не піддавайтесь тиску! Не дозвольте використати себе!

  

II       Наркотик і організм

1. Розвиток залежності

Як відбувається втягування людини в залежність від наркотичної речовини? Процес цей проходить декілька стадій. Спочатку підліток куштує то один, то інший наркотик – який підвернеться. Найчастіше такими експериментами займаються ті, у кого існують якісь проблеми виховання, педагогічно занедбані, такі, що потрапили під негативний вплив, відчувають дискомфорт в своєму колективі або просто темні, неосвічені діти. Але часто трапляється й так, що починають “бавитись” наркотиками і діти із цілком благополучних родин, але розхлябані і занадто самовпевнені. Через деякий час вони обирають якийсь один наркотик і починають вживати його більш-менш регулярно. Спрацьовує “ескалатор наркотиків”. Згодом споживач вимушений збільшувати частоту прийому наркотиків і зовсім швидко він стає залежним, тобто набуває такого стану, коли змушений постійно бути сп’янілим від наркотику, вживати його якомога частіше, мінімум два-три рази в день (зазвичай такий стан спостерігається при опійній (маковій) наркоманії). Без чергової дози розвивається абстинентний синдром – комплекс тяжких фізіологічних та психологічних переживань. Це вже стадія хвороби – наркоманія. Легкі наркотики викликають залежність через декілька місяців вживання, іноді – через рік (але пристрасть, звичка формується набагато раніше); важкі наркотики (особливо макові, опіатні) можуть призвести до наркоманії вже через декілька тижнів регулярного застосування. Винятків не буває, вживати наркотики і при цьому не потрапити в залежність не може ніхто. Раніше чи пізніше, але хворіють всі споживачі.

І, як не сумно, доводиться констатувати, що наркотичні залежності (алкоголізм, нікотинізм, опіоманія, кокаїнізм) невиліковні та пожиттєві. По-перше, наркоманія неухильно розвивається і прогресує, вона не минає сама, як застуда; по-друге, тяжіння до наркотику лишається в людини на все життя. Із опійних наркоманів, що пройшли лікування, знову починають колотись від 90 до 99%. Але й ті, хто зміг втриматись, протягом всього життя бачать сни про наркотики, весь час згадують їх, змушені жити в постійній напрузі; вони не можуть дозволити собі розслабитись та заспокоїтись – інакше вони “зірвуться”, повернуться до наркотиків. Члени організацій “Анонімні Алкоголіки” та “Анонімні Наркомани”, які припинили вживання наркотиків і підтримують один одного в цьому рішенні, називають себе “постійно видужуючими”. Протягом всього життя така людина лишається алкоголіком, хоча й не п’є; наркоманом, хоча й не колеться. Повторюю: залежність лишається в людині назавжди. Чи варто заради розваги позбавитись спокою та свободи на все життя – рішення приймати вам самим.

У перший період вживання наркотик справляє привабливий ефект. І багато хто думає: “Я спробую наркотик, отримаю кайф – і кину”. Але саме в цьому й полягає згубна логіка наркоманії, бо кинути, зупинитись дуже складно. Хоча залежності ще немає, але втриматись від ще одного уколу дуже важко. А за другим неодмінно буде третій. Щоразу споживач думає: “ну ще один разочок – і все. Так, колись це стане небезпечним, але один раз нічого не вирішує! Тому в останній раз можна. Коли з’явиться необхідність, я зупинюсь.” Ось тут і проблема, що людина не може визначити того моменту, коли б слід зупинитись. Межі між стадіями “сподобалось – захотілось – приспічило – не можу без цього” не існує. Перший укол непомітно, але наполегливо підштовхує до другого; за ним йде третій; а потім і десятий. І як не стримуй себе, які перерви не роби – наркотик все дужче й дужче підштовхує до наступної дози. Тому повторюю: не хочеш опинитись внизу цього згубного “ескалатора” – не ставай на першу сходинку.

2. Наркотизація – добровільне отруєння

Завдяки якій же властивості ці хімічні речовини чинять такий вплив на організм? Ця властивість – токсичність, тобто отруйність. Саме в цьому полягає незрозумілий парадокс, головна загадка наркотиків: лише отруйні, небезпечні речовини викликають оманливий стан наркотичного сп’яніння. Неотруйних наркотиків немає.

Загальновідомо, наприклад, що перед операцією лікарі протирають руки спиртом. Навіщо? Аби знищити всі бактерії на шкірі. Спирт – тобто чистий етиловий алкоголь – вбиває все живе. Хіба це не доказ його отруйності? І якщо отруту розвести, додати ароматизаторів, розлити в гарні пляшки з кольоровими етикетками – він все одно залишиться отрутою. Всім вам відомий вислів: “капля никотина убивает лошадь”. І хоча він вже встиг всім надокучити, він не втратив своєї достовірності: нікотин у чистому вигляді – справді велика отрута. Зрозуміло, що в сигаретах вона міститься в дуже незначній кількості, але отрута залишається отрутою. Ті з вас, хто палить чи пробував палити, пам’ятають, що перша сигарета викликає запаморочення голови, нудоту, слабкість, тремтіння рук, прискорене серцебиття. Все це ніщо інше, як симптоми отруєння організму. Пізніше ці симптоми зникають, тому-що отрута входить в систему обміну речовин, організм звикає до неї; але руйнівна робота продовжується й поступово посилюється. Що стосується важких наркотиків, які вводяться через шприц, то їх токсичність така, що швидка болісна смерть від передозування маку чи ефедрину – досить поширене явище. Українські наркомани так і називають макові препарати: “отрута”: “вжив шість кубів отрути”, “купив дозу отрути”. На жаль, вони розуміють про що говорять.

Звичайно, організм намагається протидіяти проникненню небезпечного, шкідливого елемента. Реакція на першу інтоксикацію наркотиком – нудота, блювота, алергія – це і є спроба організму захистити себе. Але, якщо людина постійно й наполегливо атакує своє здоров’я наркотиком, організм швидко слабне і поступається в цій боротьбі. Виникають ураження внутрішніх органів. Легені хронічного курця зсередини вкриті в’язким шаром кіптяви та смол, що утворюються внаслідок засвоєння тютюнового диму. Печінка та нирки алкоголіків і наркоманів захворюють та відмирають в результаті постійного фільтрування отруєної крові; починається токсичний цироз. Печінка хронічного наркомана – розбубнявілий, затверділий шматок практично мертвої тканини. Наркотик б’є по нервовій системі. Зверніть увагу на негнучкі ноги і неслухняні пальці хронічних алкоголіків – це прояв токсичного поліневриту, тобто запалення та відмирання нервових закінчень в кінцівках. Вживання опіатів, ефедрину, барбітуратів призводить до органічних пошкоджень мозку, наслідками яких стають втрата координації рухів й так звана залишкова недоумкуватість. Можна перераховувати і інші приклади, але ви їх зустрічали в популярній медичній літературі, в теле- та радіопередачах і просто в житті, тому немає такої необхідності перераховувати приклади шкідливого впливу наркотиків в цій лекції. Додам лише, що згідно досліджень, із наркоманів, які почали зловживання в 17 років, через 10 років 50% вже померли, а близько 40% тою чи іншою мірою хворі.

Отже, не дивлячись на безліч ритуалів, звичаїв та думок, пов’язаних з наркотиками, суть їх вживання з медичної точки зору зводиться до одного: вживання будь-якого наркотику є нічим іншим, як отруєнням організму.

  

3. Розлад системи обміну речовин.

Таким чином, в організм потрапляє чужий, шкідливий і небезпечний елемент. Але це проникнення інше, ніж, наприклад, зараження інфекцією чи харчове отруєння. В цих випадках шкідливий елемент залишається чужим для організму, і він, напружуючи всі сили, бореться з ним і, як правило, звільнюється від нього. Наркотик же має загадкову і небезпечну властивість вбудовуватись в систему обміну речовин організму, тобто стає звичним, потрібним організму, лишаючись проте отрутою. Людина, яка страждає на будь-яку форму наркоманії, потребує постійного вживання наркоречовини майже так само, як здорова людина відчуває потребу в повітрі чи їжі. Причому, цю потребу практично неможливо подолати шляхом переконання чи залякування – хвора людина може дуже добре розуміти небезпеку вживання наркотиків, але зробити з собою нічого нездатна. Його біологія порушена, організм функціонує невірно.

         Організм людини не пристосований до переробки наркотику, тому внутрішні органи прискореним темпом руйнуються. Розлад системи обміну речовин швидко починає проявлятись на зовнішньому вигляді споживача. Шкіра, яка завжди дуже чутливо реагує на стан здоров’я, починає псуватись. Шкіра рук і обличчя у запеклих курців набуває хворобливого жовтуватого або сіруватого відтінку; у зловживаючих алкоголем виникають набряки, розбухання та пошкодження капілярів, внаслідок чого шкіра червоніє і виглядає старою; опійні наркомани швидко худнуть, їх шкіра стає блідою, виникають мішки під очима, запалення, прищі по всьому тілі, шкіра й волосся починають швидко жиріти й старіти – досить часто можна зустріти 25-30-річного наркомана з надлишком сивого волосся та зморшкуватим обличчям. Зловживання наркотиками, а особливо абстиненція, знаходить суттєве відображення на стані слизових поверхонь: очі у наркомана досить часто запалені, сльозяться, постійно тече з носа (але це не нежить, а реакція на наркотик), виникає надмірне неконтрольоване слиновиділення.

         Такі зміни зовнішнього вигляду виникають у молодих наркоманів досить швидко, через декілька років після початку зловживання. Ці зміни свідчать про тяжкий розлад всієї системи життєзабезпечення організму.

 4. Небезпечні фактори, які спричиняють наркоманію

Але крім токсичності самої наркотичної речовини, велику шкоду для здоров’я становлять і супутні зловживанню фактори. В першу чергу це багаточисленні інфекційні хвороби. Вживання наркотику завжди пов'язане із втратою контролю над  своєю поведінкою і порушенням санітарних  і гігієнічних норм. Вживання алкоголю завжди пов’язане  з небезпекою заразитися грибковими, запальними і венеричними захворюваннями, в основному через посуд. Вживання наркотиків, які вводяться через шприц, майже завжди супроводжується ураженням важкими інфекційними хворобами. Більшість наркоманів переносять хворобу Боткіна (жовтяницю), а вона, як відомо, залишає наслідки на все життя; більшість хворіють венеричними хворобами і різними формами зараження крові. Ін’єкційні наркомани є групою найбільшого ризику відносно ураження смертельним вірусом імунодефіциту людини. Зараження відбувається через брудні шприци, і річ в тому, що жодний наркоман не може завжди дотримуватись норм гігієни (чисті шприци, чистота в побуті тощо). Спосіб життя наркоманів такий, що людина обов’язково стає запущеною і неохайною.

По-друге, вживання наркотиків завжди пов'язано з високим ризиком смертей та інвалідності від нещасних випадків і насильства. Ви самі знаєте, що під дією наркотику людина втрачає координацію рухів, контроль над собою, погіршується  реакція, орієнтація у просторі, уповільнюється темп прийняття рішень. Біля 2/3 надмірної смертності в Росії та Україні ( так званих “необов’язкових” смертей, тих , котрі можна було б уникнути) припадає на причини, пов’язані з алкоголем і наркотиками. Це і отруєння, і психози, і цирози, і вбивства, і самовбивства, і нещасні випадки. Якщо ж п’яний став не жертвою, а винним у травмі чи  загибелі людини, то йому приходиться відповідати перед законом. І тут необхідно вказати, що хоча за думкою бувальців стан сп’яніння знімає з людини відповідальність за вчинки, закон, однак, цілком справедливо вважає сп’яніння не пом’якшуючим, а обтяжуючим провину фактором.

Життя наркомана, особливо споживача нелегальних наркотиків, дуже часто, майже завжди пов’язане зі змушеним контактом з кримінальним світом. Адже наркотик позбавляє людину працездатності, а десь він повинен діставати гроші на чергову дозу? Тому наркоман змушений йти на порушення закону або в боргову залежність. Це стосується споживачів алкоголю, хоча він значною мірою дешевий, і особливо споживачів нелегальних наркотиків. Кримінальний світ, куди потрапляє молодий наркоман, дуже небезпечне середовище, і підлітки-наркомани часто стають каліками і гинуть в результаті “сутичок” між бандами, “вибивання” боргів (кожний наркоман по самі вуха в боргах), насильство з боку міліції і багатьох інших небезпек. Яке б добре виховання юнака чи дівчини не було б, ставши наркоманами, вони змушені підставляти себе під ризик ранньої і вимушеної смерті.

 5. Негативні психофізіологічні зміни

Загальний висновок в вищезгаданого простий: вживання наркотику вкрай небезпечна для тілесного здоров’я людини. Безліч доведень цьому ви можете знайти в засобах масової інформації, просто на вулиці.

Але зараз, у вашому віці ви, можливо, ще не зовсім усвідомлюєте важливість і цінність тілесного здоров’я. До того ж життя взагалі небезпечна річ, і тяжка хвороба або нещасний випадок може статися і з людиною, яка ніколи не вживала ніяких наркотиків. І ось тут слід зосередити увагу на психологічних аспектах наркоманії, на тому, які зміни відчуваються у психіці наркозалежної особи.

Звичайно, від біди не застрахований ніхто – навіть людина, яка ніколи не вживала алкоголю і впевнена, що не буде цього робити. Але  у людини із здоровою нервовою системою, у людини, яка вільна у виборі вчинків, завжди, навіть якщо він втратить здоров’я, залишається та, чого нема у наркомана. Психічно здорова людина зберігає можливість роздумувати над важливим для нього предметом; емоційно переживати і відчувати те, що відбувається навколо нього; любити  і бути любимим; володіти своєю волею і спрямовувати душевні сили на подолання труднощів. Наркоман цим всім обділений.  

Швидко погіршується можливість керувати своїм тілом. Різноманітні наркотики викликають різноманітні ураження нервової системи: токсичні поліневрити (запалення нервових кінцівок), парез (втрата чутливості і рухливості деяких частин тіла); паралічі деяких органів; судорожну готовність (збуджений, напружений стан нервів, які часто розріджуються судорогами і припадками); можуть виникати тіки (постійні хворобливі дрижання деяких м’язів, втрата контролю над ними); інколи виникають комплексні важкі розлади: такі, як паркінсонізм або істеричний параліч.

 Крім цього, як правило відбувається глибоке, багаторівневе порушення психологічних особливостей особистості, порушення характеру в цілому. Цей процес називається психопатизацією особистості. Під впливом інтоксикації і пов’язаною з ним способу життя деякі риси характеру ненормально посилюються, випираються, і гіпертрофуються. Цьому підвержені всі наркозалежні люди, особливо молоді. Рухливий, енергійний підліток перетворюється у некерованого, агресивного; спокійний, врівноважений стає в’ялим, безсильним, лінивим. Зникає рівновага, в нервовій системі починають переважати або процеси збудження або процеси гальмування, іншими словами погіршується  здатність регулювати своєю поведінкою і своїми емоціями. Образно кажучи, тіло починає керувати душею, кінь керувати вершником. Таке посилення окремих рис характеру часто призводить до розвитку психічних розладів і хвороб. Кожна людина має схильність до якогось психічного захворювання; у наркомана ж ця схильність переходить в хворобу. Особливо часті випадки шизофренії і шизофреноподібних розладів; до них можуть приводити зловживання гашишем, опіатами, галюциногенами, барбітуратами.

Наркотик, підпорядковуючи собі душу людини, поступово витісняє всі інші інтереси, пристрасті. Починається процес примітивізації і збіднення емоційної сфери особистості. Людина ні чим не цікавиться, ні до чого не прагне, нічого не хоче. Її життя стає похмурим, однокольоровим, тьмяним. Яскраві фарби зникають (вона поступово втрачає здатність радіти, любити, захоплюватися), але чорні фарби залишаються (над наркоманом завжди нависає загроза ломки, хвороби, смерті; вона постійно напружена і стривожена, його життя повне страху і хвилювання). Природно, що наркозалежна людина обділена любов’ю і дружбою. Адже стосунки з іншими людьми – складна і важлива наука, мабуть, сама важлива в нашому житті, їй необхідно довго і серйозно вчитися. Наркоман же не може навчитися любити – йому просто не до цього. А якщо взяти до уваги значну шкоду, яку наносять наркотики ( особливо ефедринові і опіати) статевим функціям людини і її генетиці, то можна сказати, що особистість, яка потратила в залежність від наркотиків, стає примітивною, емоційно-бідною, нездатною на встановлення повноцінних відносин з іншими людьми, нездатною любити (хоча б тому , що більшість юнаків-наркоманів через 5-7 років зловживання  стають імпотентами, а погіршення статевих функцій наступають вже в перші роки зловживання. Крім того у батьків-наркоманів дуже часто народжуються діти з вродженими вадами і хворобами). Навіть, якщо після кількох років наркоманії молода людини зможе кинути, то в його емоційному і психосексуальному розвитку залишається незаповнений проміжок.

 

ІІІ. Втрата місця в суспільстві

1. Криза взаємостосунків з оточуючими

Таким чином, ми зможемо сказати, що крім порушення здоров’я, відбувається і порушення соціальних зв’язків між наркозалежною особистістю і оточуючими. Відбувається це, повторюсь, через те, що наркотик стає найбільш важливим, а потім єдиним інтересом людини. Це не перебільшення, це факт: заради наркотику залежна людина готова відмовитися від самого дорогого, готова піти на самий непередбачений вчинок.

Як ми вже говорили, зловживання наркотиками пов’язане з великими затратами грошей і часу (сьогодні опійному наркоману потрібно не менше 30-500 грн. в день тільки для того, щоб прожити його без нестерпної “ломки”). Природно, що підліток починає зникати з дому, приховувати від батьків свої справи, брехати; це  неминуче призводить до напруження у стосунках, зниження душевного комфорту в сім’ї. Далі-більше: з ростом ускладнення хвороби руйнуються морально-етичні норми, підліток починає здійснювати злочини. Майже завжди цей шлях починається з крадіжок грошей і речей з власного будинку. Зрозуміло, це не може довго залишатися в таємниці: конфлікти і скандали в сім’ї перетворюються в презирство. Батьки починають ставитися до сина чи доньки як до безнадійної, нікчемної істоти. Сім’я швидко бідніє – адже потрібні великі гроші на наркотики або на багаточисельне, часто безрезультатне лікування (сьогодні воно коштує від 200 до 500 доларів) для своєї дитини. Підліток за власною провиною стає чужим в своїй сім’ї; йому плювати на батьків, а батьки махнули на нього рукою.

Через деякий час погіршуються  стосунки з друзями. Підлітку-наркоману нема про що говорити зі здоровими однолітками, адже всі його інтереси зосереджуються на наркотику. А ті підлітки, почали наркотизацію разом з ним, також втрачають інтерес один до одного. Група дітей, які об’єдналися за загальними захопленнями (музикою, спортом чи бізнесом, або просто старі друзі), почавши сумісну наркотизацію, швидко перетворюються в однотипну групу наркоманів, яка нічим не відрізняється від інших. Зникають захоплення, зникають зв’язки між членами групи. Їх об’єднує тільки прагматичні, псевдо-ділові інтереси: разом їм легше добувати наркотик. Але при найменших труднощах такі “друзі” зраджують один одного, якщо це допоможе добути дозу дурману. І хоча спочатку загальні, пов’язані з наркотиками справи і ритуали згуртовують групу, уже через кілька місяців  така група розпадається. Зв’язки, контакти зберігаються, але емоційно вони пусті.

Прагматичний підхід до оточуючих, оцінка людей лише за критерієм “вигідний - невигідний”, прагнення використовувати оточуючих і маніпулювати ними призводить до того, що навіть найближчі люди – сім'я, друзі, кохані відвертаються від наркомана. Він шукає нових зв’язків, нових контактів. Часто йому це вдається. По-перше, в нашому суспільстві наркоманія окутана численними плітками і забобонами, і більшість підлітків вважають наркомана цікавою і загадковою людиною; по-друге, наркоманія часто робить людину екзальтованою , нестриманою, “крученою”, що привертає до неї багатьох дітей, особливо молодих ( часто на таку приману клюють дівчата-підлітки); по-трете волею-неволею молодий наркоман вчиться маніпулювати людьми і використовувати їх в своїх цілях. Однак такі зв’язки нестійкі, неглибокі, і нові знайомі незабаром зрозуміють пустоту цих стосунків, які, як правило, закінчуються, коли тільки наркоман не встиг заразити нового знайомого своєю хворобою. До цього прагнуть усі наркомани, адже з новачка їм легко витягувати гроші і послуги. Кожний наркоман за свою “кар’єру” заражує велику кількість інших людей, за деякими спостереженнями, до 200 інших підлітків (одного - трьох у місяць). Усі ви повинні знати про це та пам’ятати, що навіть якщо ти давно знаєш людину, яка стала наркоманом, слід уникати її: у зручному випадку він постарається передати тобі свою хворобу, а потім використати тебе. Чим більше ти будеш контактувати з ним, тим більша для тебе небезпека заразитися.

Короткий висновок такий: наркоманія – це самотність. Щоб не бути самотнім наркоману потрібно звільнитися від залежності.

 

2. Залежність від інших

Наркоман одинокий, але це не означає, що він один, що він незалежний. Навпаки, молодий наркоман жодного часу не може бути один, він повинен постійно комусь дзвонити, з кимось зустрічатись, когось вмовляти, виконувати чиїсь завдання, купляти і продавати, клопотатися і напружуватися. Без такої бурхливо киплячої і бездумної діяльності він не зможе добути чергову дозу наркотику. І природно, що таке життя обов’язково приводить до того, що людина потрапляє в залежність від багатьох людей. В першу чергу – від продавця наркотику. Пам’ятайте вислів: “торговець наркотиком не продає свій товар покупцю, він продає покупця своєму товару”. Вже через кілька місяців наркоман починає відчувати це на власній шкурі. “Барига” може давати накази своєму клієнту, вимагати гроші, речі, послуги: “не хочеш виконувати - не одержиш наркотики”. А до іншого продавця піти не можна – це бізнес, звичайно, прихований і “барига” не продасть товар незнайомцю. Деякі підлітки одержують зілля не від самого продавця, а від посередника, наприклад, від старшого приятеля. Але тоді вони потрапляють в залежність від цього наркотику. По-друге, наркоман залежить від тих, кому він винен. А кожний наркоман обов’язково влізає в великі борги і мусить підкорятися взаємодавцям. По-третє, молодий споживач наркотиків мусить підкорятися місцевій “бригаді”, банді, котра контролює цей район і канали надходження наркотиків. Підліток мусить йти на злочин, а це ще більше приковує його до цього нездорового, небезпечного життя. Підлітки починають займатися грабежами, проституцією, перепродажем наркотиків. Все це низько, бридко, й кожний це розуміє, але нічого вдіяти не може – він мусить десь добувати гроші на дурман. До того ж емоційне збідніння, яке продовжується, поступово робить людину тупою і жорстокою, і він все з більшою легкістю здійснює злочини. Проте злочини можуть здійснюватися несвідомо, наприклад, в стані сп’яніння. Або, наприклад, “барига” “попросив” передати комусь пакет або сховати якусь річ. І неважливо, що підліток не знав, що в пакеті наркоречовина, а річ крадена – якщо його впіймають, він буде засуджений за співучасть. А слід сказати, що за статтею 229 УК, яка стосується злочинів, пов’язаних з наркотиками, відповідальність може наступати з 14 років.

Життя підлітка-наркомана повне страху. Він боїться, що “барига” не продасть йому наркотик, чи підніме ціну; що взаємодавець поб’є його за борги; боїться, що місцева банда змусить брати участь в грабежі, що батьки дізнаються про вкрадений мамин золотий ланцюжок; що виженуть зі школи чи ПТУ; що міліціонер помітить звужені від маку зіниці і затримає на добу (а потім почнеться “ломка”); чи знайде в кишені коробочку з травою, і тоді прийдеться сісти у в’язницю. Наркоман боїться, він слабкий і залежний. Він змушений прибігти до найпростішого способу обходу труднощів – приниження. При цьому наркоман стає жорстоким і агресивним. Типова риса підлітка-наркомана жебракування і кверулянство (попрошайництво). Особиста гідність, гордість, самоповага все відходить, залишається тільки страх і приниження.

 

3. Втрата соціальних прав і гарантій

Природньо, що таке життя позбавляє людину всіх соціальних прав і гарантій, самого місця в соціумі. Наркоман не може у випадку необхідності звернутися за допомогою до міліції, навпаки, він боїться навіть попадатися на очі міліціонеру. Він стримується піти в будь-яку установу за будь-якою довідкою – а раптово там помітять вузькі зіниці чи кволі рухи і здогадаються, що він наркоман? Він боїться відстоювати свої права, боїться взагалі хоч якось привернути увагу будь-якої посадової особи – навіть вахтера в гуртожитку. Адже суспільство і влада в цілому настроєні агресивно і з презирством по відношенню до наркоманів і наркоманії. Це невірно, - не можна переслідувати людину за її хворобу. Насправді все – навпаки,І якщо хтось помітить, що підліток-наркоман, то на нього розрядиться суспільна агресія і неповага. Такій людині закритий шлях в ВУЗ, в хороший рід військ; в хорошу професію – адже кругом необхідно проходити медкомісію, котра виявить його хворобу. А  якщо прийдеться стати на наркологічний облік, то це тавро залишиться на ньому декілька років. Така людина не може переїхати в інше місто чи район – а раптово він не знайде там канал продажу наркотиків; людина прикована до свого життя і не може його змінити.

Коротше кажучи, наркоманія виключає можливість соціального росту, кар’єри і повноцінного розвитку особистості.

Сподіваюсь, що ця лекція дала вам деяку інформацію, яка дозволить вам  в разі необхідності знайти вірне рішення: рішення яке збереже ваше здоров’я, вашу свободу, ваше майбутнє. Наостанок декілька стислих конкретних порад.

 

1.     Найкращий спосіб не стати наркоманом – ніколи не пробувати наркотик. Якщо тобі пропонують наркотик (опіати (вони ж “чорна”, “мак”, “ширка”, “отрута”), ефедрин ( він же “ефедрон”, “гвинт”, “біла”, “джеф”, “марцефаль”), коноплю (“драп”,  “гандж”,  “гашиш”, “анаша”, і т.д.), якісь таблетки (“колеса”) чи розчини (“барбітура”, “релашка”, “діма” (димедрол) чи інші наркотики), а також тютюн чи алкоголь) – відмовся ! Немає значення, важкий чи слабкий, легальний чи нелегальний наркотик: пригадай ескалатор, прямуючий вниз. Відмовся!

2.     Не соромся та не бійся думок оточуючих; не будь таким, як всі; не бійся відмовлятись. Якщо тобі кажуть: “що слабо? що злякався?” – пам’ятай: власне життя важливіше думок декількох дурнів.

3.     Відкрито і прямо кажи: “Ні!” Чим більше ухиляєшся й мнешся, не бажаючи образити пропонуючого чи боячись його, тим більше на тебе тиснутимуть; Якщо ж ти скажеш “ні” відкрито, то від тебе відчепляться і будуть поважати за твердість характеру.

4.     Пам’ятай, що наркоманія заразна; уникай контактів з наркоманами. Навіть якщо ти знаєш наркомана з дитячого садочка і ви живете в одному під’їзді – уникай контактів. Так, він гарний хлопець, але він може використати тебе.

5.     В складних ситуаціях ( наприклад, якщо на тебе тиснуть, або якщо ти вже захопився(захопилась) наркотиками) – не бійся й не соромся звернутись за допомогою до дорослих. Будь-які нотації, будь-яке покарання – дрібниці в порівнянні з загрозою для життя, яку тягнуть за собою наркотики. Чим раніше візьмешся за розум, тим більше шансів на успіх.

6.     Думай! Думай, аналізуй, порівнюй. Не покладайся на чужу думку, не покладайся на емоції (типу: подобається – не подобається, цікаво – не цікаво). Думай сам, або чинити так, як потрібно тобі, а не комусь.

7.     І остання порада така: ніколи ніде       за жодних обставин не чіпай цієї зарази!

 

 Додаток 2.

Деякі міфи і стереотипи стосовно наркотиків

Тепер необхідно наголосити ще на одній рисі наркотиків та наркоманії, а саме на існування різноманітних міфів, стереотипів, чуток, що пов’язані з цим явищем. Частина цих міфів склалася сама собою, під впливом загадковості самого явища, частина яких створена спеціально з метою залучення до наркотиків нових споживачів. Ці міфи та стереотипи працюють і зараз, тому багато молодих людей зважають на це. Таких міфів дуже багато, ми обговоримо лише декілька з них.

Вважається, що наркомани – це незвичайні, нестандартні люди, люди вищі за середній рівень, і що наркоманія – спосіб реалізувати найкращі можливості людини. Проведені дослідження повністю спростували цей міф. По-перше, більшість наркоманів – неосвічені, некультурні люди, ті, які не можуть займатися творчою працею. Розповсюджуючи цей міф про “винятковість” наркоманів, такі люди ловлять нових жертв і компенсують відчуття власної неповноцінності. По-друге, психологічні дослідження говорять про швидку примітивізацію та збіднення інтелектуальних та емоційних процесів у психіці наркоманів, про зростання патологічних змін у мозку і в психіці, людина деградує. По-третє, із спостережень відомо, що ставши наркоманом, молода людина дуже швидко втрачає індивідуальні риси, нівелюється, стає такою ж, як всі інші наркомани, переймає цей образ життя, лексикон, звички; ця сіра армія не має ніякої індивідуальності та надзвичайності. Що ж стосується дійсно незвичайних відомих людей, які стали наркоманами, їх вибір на користь дурману свідчить лише про їх слабкість у боротьбі з реальністю; наркоманія у цьому випадку була лише втечею від реальності, одним з видів самогубства. До цього можна поставитися з розумінням, але не з повагою.

Популярним є також твердження про те, що власний вибір на користь наркотиків є актом виклику суспільству, актом бунтарства актом демонстрації своєї незалежності від маси. Але, пробачте, про яку незалежність може іти мова, якщо наркоман із самого початку перетворюється в маріонетку в руках багатьох людей, про яких ми говорили раніше? Яким може бути виклик суспільству, якщо наркоман починає боятися суспільство, боятися проявити себе, боятися відстоювати своє рішення перед будь-якою владою? Цей міф створений штучно. В кінці 60-х років в молодіжному середовищі спостерігалися сильні потяги до встановлення нових порядків. А цей міф, створений владою, дав змогу направити енергію молоді шляхом наркоманії. Навіть зараз держава за допомогою наркотиків маніпулює людьми (наприклад, наркотики сьогодні постачаються солдатам, що беруть участь у війнах). Наркоман стає рабом суспільства. Отже, ні про ніякий виклик суспільству мова не йде.

Багато хто вважає, що завдяки наркотикам людина отримує незнані почуття, що корисні для самопізнання та набуття досвіду (типу “в житті необхідно спробувати все”). Але, по-перше, дуже часто вживати наркотики означає теж саме, що і “спробувати” відрізати собі руку – але зворотнього шляху може і не бути. По-друге, дослідження психологів та психофізіологів показали, що в більшості випадків дія наркотиків – плід уяви і психологічного зараження. Наркотики можуть не давати ніяких відчуттів (а таке трапляється практично у всіх випадках), але традиції, звичаї, пов’язані із  вживанням наркотиків, а іноді й пряме втлумачення призводить до того, що новий споживач вірить у шаленість цього відчуття, починає відчувати те, що його змусили відчувати. Таким чином, найчастіше шалений вплив на психіку – обман та фікція, приманка для легковірних.

Відомо також твердження, що наркотики дають постійний спокій та кайф, знімають тривогу і неспокій, роблять людину спокійною та байдужою. Це брехня, на яку ловлять незнаючих людей “бариги” і їх підручні. Опіати (а саме до них відносять цей міф) дійсно дають таке відчуття (воно використовується для обезболювання в медицині), але вже через декілька споживань воно зникає, і щоб повернути його, споживач змушений збільшувати і збільшувати дозу. Проте через кілька місяців цей стан зникає вже назавжди, і повернути його вже неможливо. Наркоман коле величезні дози, не відчуваючи ніякого кайфу, а тільки щоб уникнути пекельної ломки. Після перенесення абстиненції це відчуття повертається, але зникає знову –і вже не через кілька місяців, а через кілька днів. І всі роки, які залишаються, наркоман живе, згадуючи про цей кайф і знаючи, що повернути його вже не зможе. Замість нього наркоману залишається постійний клопіт, неспокій, тривога і страх за наступний день. 

Всего просмотров: 653, Уникальных: 632
Хотят общаться
Гости профиля
Ищу партнера для бизнеса
Copyright © 2011–2016 ortus-global.com