Общая статистика профиля
Всего просмотров: 5421
Уникальных посетителей: 5014

ПОРУШЕННЯ ПРОЦЕСІВ ПЕРОКСИДАЦІЇ

 Наліжитий А.А.

 

УДК: 616.516.5

 

Наліжитий А.А.

Кафедра шкірних та венеричних хвороб Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова (вул. Пирогова, 56, м. Вінниця, Україна, 21018)

 

ПОРУШЕННЯ ПРОЦЕСІВ ПЕРОКСИДАЦІЇ

У ХВОРИХ НА НЕЙРОДЕРМІТ

 

Резюме. У статті висвітлено питання актуальності та доцільності постановки діагнозу нейродерміт. Наведені результати клініко – лабораторного дослідження хворих на нейродерміт. Проведено визначення активності процесів перекисного окислення ліпідів та системи антиоксидантного захисту організму.

Ключові слова: нейродерміт, перекисне окислення ліпідів, антиоксидантна система, гідроперекиси ліпідів, малоновий диальдегід, супероксиддисмутаза, глутатіонпероксидаза.

 

НАРУШЕНИЕ ПРОЦЕССОВ ПЕРОКСИДАЦИИ У БОЛЬНЫХ НЕЙРОДЕРМИТОМ

Налижиты А.А.

Резюме. В статье отображён вопрос актуальности и целесообразности постановки диагноза нейродермит. Приведены результаты клинико – лабораторного исследования больных нейродермитом. Проведено определение активности процессов перекисного окисления липидов и системы антиоксидантной защиты организма.

Ключевые слова: нейродермит, перекисное окисление липидов, антиоксидантная система, гидроперекиси липидов, малоновый диальдегид, супероксиддисмутаза, глутатионпероксидаза.

 

DERANGEMENTS OF PEROXIDATION PROCESS IN PATIENTS WITH NEURODERMATITIS

Nalizhitei A.A.

Summary. The article displays the question of the relevance and usefulness of the diagnosis of neurodermatitis. There are the results of clinical - laboratory testing of patients, who had neurodermatitis. There also were  proceeded he determination of the activity of lipid  peroxidation process and the system of antioxidant protection of the organism.

 

Key words: neurodermatitis, lipid peroxidation, antioxidant system, lipid hydroperoxides, malondialdehyde, superoxide dismutase, glutathione peroxidase.

 

 

Вступ

В останні десятиліття спостерігається стійка тенденція до росту захворюваності на алергодерматози в усіх країнах світу. Це пов’язують з забрудненням навколишнього середовища відходами промислових підприємств, використанням під час сільськогоспо­дарських робіт різноманітних отрутохімікатів, впровадженням нових хімічних сполук у побуті, інтенсивним застосуванням лікарських засобів (антибіотиків, вакцин, сироваток) та широким використанням в харчовій промисловості консервантів, барвників, емульгаторів, підсилювачів смаку та ін.

Серед алергодерматозів особливо слід відмітити зростання розповсюдженості атопічного дерматиту (АтД), частота якого серед дітей досягла 50-75%. Його питома вага серед хвороб шкіри у дітей становить 10-20%, показник їх звернення з приводу даного дерматозу щорічно збільшується. У 50% хворих на АтД виникає у віці менше 6 місяців, у 30% - до 5 років. Більш ніж у 50% шкірні прояви зберігаються після статевого дозрівання [Калюжна, Іщейкін, 2003]. Протягом останніх років змінився його патоморфоз: відмічається більш ранній початок, важчий перебіг з великою площею ураження та вираженою сухістю шкірних покривів в поєднанні з фолікулярним гіперкератозом. Збільшується число хворих з важким аж до розвитку еритродермії, безперервно рецидивуючим перебігом, стійким до традиційного лікування, що часто призводить до інвалідності з несприятливим щодо одужання прогнозом [Турчина, 2002].

Для постановки діагнозу АтД обов’язковою є наявність “атопії”, або “атопічної аномалії конституції” – запропонований A.F. Соса в 1922 р. термін для визначення генетично запрограмованої готовності орга­нізму до гіперпродукції загального і специфічного IgE та ліберації біологічно активних речовин при контакті з розповсюдженими алергенами, що спричиняє атопічні ураження респіраторних органів, гіперреактивність та гіперчутливість бронхів, розвиток бронхіальної астми, алер­гічного вазомоторного риніту, рецидивуючого ларинготрахеїту, поліноза [Переслегина та ін., 1996, Lewis-Jones, 2001].

Атопію відносять до алергічних реакцій негайного типу [Турчина, 2002]. У 1994 р. британська група спеціалістів сформулювала мінімальні діагностичні критерії атопічного дерматиту, що були визнані міжнародними та необхідними для постановки діагнозу. Але дискусія з цього приводу не припиняється й досі. Так Н. Г. Короткий та А. А. Тихомиров вважають, що ці критерії мають обов’язково включати в себе: ранній початок хвороби, важкий, хронічний рецидивуючий перебіг, обтяжений анамнез, генетично детерміновану гіперфункцію IgE, дефіцит Т-супресорів, транзиторний чи постійний дефіцит IgA, еозинофілію крові, зниження чутливості b2-адренорецепторів, порушення роботи органів ШКТ, посилену трансепідермальну втрату води, знижену секрецію сальних залоз, ослаблення бар’єрної функції слизової кишечника, виражену ваготонію, що викликає швидке розширення судин слизових та шкіри.

Водночас існує широка категорія хворих, у яких клінічна та анамнестична картина хвороби не вкладаються в окреслені діагностичні критерії атопії. Так, для них характерний пізній початок хвороби (після 20-річного віку), відсутнє підвищення концентрації IgE в крові та схильності до алергічних реакцій в анамнезі, не обтяжений сімейний анамнез, тобто відсутні ознаки атопії у пацієнта та його близьких родичів. Картина захворювання у таких хворих дійсно дуже нагадує клінічну картину атопічного дерматиту у дорослих, але відсутність ознак атопії та необтяжений алергологічний і сімейний анамнез наштовхують на думку про дещо інші патогенетичні механізми його перебігу. Вважаємо доцільним для постановки діагнозу таким хворим використовувати термін “нейродерміт”, маючи на увазі переважне значення патогенетичної ролі нервової системи, обмінних порушень та інтоксикаційних змін.

Термін “нейродерміт” вперше був запропонований ще у 1891 р. L. Brocq та L. Jacquet і застосований для захворювання шкіри без ознак спадкової схильності. Розрізняють обмежений та дифузний нейродерміт. Обмежений нейродерміт (neurodermitis circumscripta, lichen chronicus Vidal) зустрічається майже переважно у дорослих. При обмеженому нейродерміті найчастіше буває одне - два вогнища ураження, характерна відсутність мокнуття. Дифузний нейродерміт  (neurodermitis diffusa Brocq, prurigo vulgaris Darier, prurigo, diathesique Besnier) зустрічається в будь-якому віці. Вогнища ураження розташовані на обличчі, шиї, грудях та кінцівках. У більшості хворих відмічається білий дермографізм.

Нейродерміт зустрічається у всіх країнах, у осіб обох статей та різних вікових груп. Хворі на нейродерміт складають від 1,7 до 5,3% від загального числа осіб, хворих на дерматози [Переслегина и др., 1996]. В структурі алергічної захворюваності шкіри нейродерміт складає 29%. Частіше хворіють жінки (65%), рідше чоловіки (35%) [Турчина, 2002].

В патогенезі нейродерміту важливу роль відіграє стан вегетативної нервової системи, що приймає участь в забезпеченні нормального функціонування шкіри. Так у цих хворих, в ділянках ураження та на видимо незміненій шкірі, виявляється підвищена збудливість вегетативної нервової системи, білий дермографізм, акроцианоз, знижене потовиділення та різке ослаблення рефлекторних реакцій на введення гістаміну [Переслегина и др.,1996].

Хворі на нейродерміт часто емоційно напружені, нервові, пригнічені, зосереджені в самому собі та повні тривоги. Емоційні розлади та синдром хронічної втоми при нейродерміті, супроводжуючись порушенням захисно-пристосувальних механізмів, є важливим імпульсом до виникнення шкірних уражень і значно погіршують якість життя цих хворих. На важливу роль психофізіологічного компоненту в патогенезі нейродерміту наголошують ряд авторів [Переслегина и др., 1996, Bongrand, 1999], розглядаючи механізм його розвитку в площині порушення функціонування системи циклічних нуклеотидів та впливу нейропептидів, зокрема вазоактивного інтестинального поліпептиду або субстанції Р.

Велика кількість проведених досліджень свідчить про значний негативний вплив нейродерміту на якість життя хворих та їх родин. Часті рецидиви захворювання, необхідність ретельного догляду за шкірою, вимоги до змін в харчовому раціоні та способі життя часто приводять до соціальної дезадаптації хворих та створюють досить значне фінансове навантаження на їх родини.  За сучасними даними у 73% сімей нейродерміт негативно позначився на сімейному бюджеті, у 50% випадків привів до погіршення стосунків між членами родини, втому та виснаження відчували 81% батьків, 69% родичів вказують на психологічний тиск, почуття вини, депресію, фрустрацію, безпорадність. Хворі обмежені в можливості брати участь у тих чи інших сімейних справах та під час планування свого вільного часу. В дорослому віці нейродерміт створює хворим суттєві перешкоди в працевлаштуванні, виборі фаху, створенні особистого благополуччя та повноцінній інтеграції в суспільство.

У цих хворих частіше зустрічається супутня патологія у вигляді розладів функції центральної нервової системи та підвищена збудливість вегетативної нервової системи, внаслідок чого виникає порушення функціональних взаємозв’язків між центральною нервовою системою та шкірою. Це призводить до порушення судинної регуляції, що проявляється слабкістю та патологічною інертністю подразнюючого і гальмівного процесів, вазоконстрикцією, зменшенням локального кровотоку та ішемією. Локальні судинні порушення в ділянках ураження призводять до підвищення судинної проникності, набряку, інтенсифікації перекисних процесів, посиленню оксидативного стресу та ендогенної інтоксикації. При цьому прослідковується пряма залежність між важкістю шкірного процесу та функціональними порушеннями нервової системи. У цих хворих супутньою патологією є порушення в роботі ендокринної системи [Переслегина и др., 1996], обмінні порушення та патологія шлунково - кишкового тракту [Камышников, 2000, Bongrand, 1999], а не різноманітні прояви атопічної гіперчутливості організму.

Не дивлячись на досягнуті успіхи у вивченні патогенезу нейродерміту, багато питань щодо його механізму розвитку залишаються невисвітленими. В останні роки багато уваги приділяється вивченню процесів перекисного окислення ліпідів (ПОЛ) при багатьох захворюваннях, у тому числі й хворобах шкіри.

Метою роботи є дослідження показників перекисного окислення ліпідів та оцінка активності ферментної ланки антиоксидантної системи у хворих на нейродерміт.

 

Матеріали та методи

Нами було проведено клініко-лабораторне дослідження 77 хворих на нейродерміт (56 чоловіків та 21 жінка). Вік хворих коливався від 14 до 72 років та в середньому дорівнював 26 роки. В групі чоловіків середній вік становив 22,7±6 роки, а в групі жінок – 34,8±8 роки. Залежно від розповсюдженості патологічного процесу хворі були поділені на дві групи: у 37 хворих був діагностований обмежений нейродерміт та у 40 хворих - дифузний нейродерміт. Переважало міське населення – 57 хворих проти 20 хворих з сільської місцевості. Для контролю проведено обстеження групи здорових осіб (n=30).

В якості маркера активності ПОЛ у хворих на нейродерміт нами визначався рівень гідроперекисів ліпідів (ГПЛ) та малонового диальдегіду (МДА) в плазмі крові.

Для визначення вмісту ГПЛ використо­вували спосіб екстракції їх із плазми крові сумішшю гептан-ізопропанол за методом В.Г. Гаврилова, М.И. Мишкорудной [Потоцкий и др., 1986]. Метод ґрунтується на властивостях ліпідів з подвійними зв'яз­ками і кетоновими групами поглинати ультрафіолетові промені з довжиною хвилі 233 нм. Величина оптичної щільності при 233 нм кількісно відповідає вмісту гідроперекисів ліпідів.

Визначення МДА проводили за методом Р.А. Тімірбулатова [Камышников, 2000, Потоцкий и др., 1986]. Принцип методу ґрунтується на тому, що при високій температурі в кислому середовищі МДА реагує з 2-тіобарбітуровою кислотою з утворенням забарвленого триметинового комплексу з максимумом поглинання при 532 нм. Екстинцію розчину визначали спектрофотометрично при 532 нм. Коефіцієнт молярної екстинції дорівнює 1,56.10-1 М-1см-1.

В нормі швидкість перебігу реакцій ПОЛ в організмі підтримується на певному рівні та забезпечується ферментними й неферментними ланками антиоксидантної системи (АОС), що припиняють ланцюгову реакцію утворення вільних радикалів. Роботу ферментної ланки забезпечують супероксиддисмутаза (СОД), каталаза, глутатіонпероксидаза (ГП), глутатіонредуктаза. До неферментних сполук АОС відносяться вітаміни К, Е, С, А, сечова, a-ліпоєва та аскорбінова кислоти, коензим Q, глутатіон, білірубін.

Для оцінки роботи АОС ми досліджували активність її ферментної ланки, а саме супероксиддисмутази та глутатіонпероксидази, в еритроцитах. Активність СОД визначали  за допомогою достатньо специфічного та чутливого спектрофотометричного методу, який ґрунтується на визначенні ступеня гальмування реакції окислення кверцетина в присутності тетраметилетилендиаміну [Костюк и др., 1990]. Супероксиддисмутаза є ключовим ферментом антиокислювальних систем всіх аеробних організмів, який каталізує перетво­рення аніон - радикала кисню в перекис водню та молекулярний кисень. ГП, як один з ферментів системи глутатіону, відіграє значну роль в детоксикації фосфоліпідних структур клітинних мембран. Реалізуючи свою активність в цитозолі та мітохондріях, вона каталізує реакцію відновлення глутатіоном нестійких органічних гідропероксидів, здатна самостійно утилізувати перекис водню та приймає участь в знешкодженні пероксинітриту. Принцип методу базується на визначенні кількості окисного глутатіону, що утворюється із відновленого при руйнуванні пероксиду водню за участю глутатіонпероксидази [Мещишен, Петрова, 1983].

 

Результати. Обговорення

В результаті проведених досліджень у хворих на нейродерміт були отримані результати інтенсивності перебігу процесів ПОЛ (табл.1).

                                                                                              Таблиця 1

Показники прооксидантно – антиоксидантної системи у хворих на нейродерміт та в контрольній групі

Досліджувані показники

ГПЛ

МДА

СОД

ГП

Дослідна група (n=77)

2,86±0,10

p<0,001

6,31±0,12

p<0,001

8,4 ± 0,95

p<0,001

119,57 ± 1,92

p<0,001

Контроль (n=30)

1,56 ± 0,2

4,99 ± 0,20

26,1 ± 1,1

156,30±2,01

Примітка: р – вірогідність різниці досліджуваних показників та показників групи контролю.

 

Як бачимо з наведених у таб.1 даних, показник вмісту ГПЛ в плазмі крові хворих на нейродерміт складав в середньому 2,86 ± 0,10 од/мл, що в 1,8 рази вище ніж у контрольній групі (1,56 ± 0,2). Показник МДА становив 6,31±0,12 мкм/л, що в 1,3 рази вище контролю (4,99 ± 0,20). Отримані дані показників активності прооксидантної ланки у групі хворих на нейродерміт, порівняно з групою контролю, свідчать про посилення процесів ПОЛ та накопичення в надлишковій кількості первинних та вторинних продуктів перекисного окислення ліпідів у сироватці крові обстежених хворих.

Проведені дослідження ферментативної ланки антиоксидантної системи в еритроцитах хворих виявили такі зміни: активність СОД дорівнювала 8,4 ± 0,95 мкг/мл, що в 3,1 рази нижче результату контрольної групи (26,1 ± 1,1), показник активності ГП - 119,57 ± 1,92 ГВ/хв.*гНВ – в 1,3 рази нижче ніж у групі контролю (156,30±2,01). Виявлене зниження активності ферментативної ланки АОС у хворих на нейродерміт свідчить про її виснаження та втрату здатності до захисту мембранних структур клітин організму від пошкоджуючої дії перекисів.

ПОЛ, як процес вільнорадикального окислення ліпідних мембран безупинно перебігає в нормі в усіх тканинах живих організмів, тобто є одним з показників гомеостазу і водночас є найбільш раннім та неспецифічним маркером порушення захисно-пристосувальних реакцій організму при патологічних станах, в тому числі при нейродерміті. При цьому характерною рисою процесу є його здатність до самостійної індукції та ланцюгового характеру перебігу, коли вільний радикал активно реагує із сусідніми молекулами, атакує їх з утворенням нового радикала. Реакції пероксидації контролюють процеси апоптозу, синтез ейкозаноїдів (простагландинів, простациклінів, катехоламінів, стероїдів, тромбоксанів, лейкотриєнів, тощо) та експресію антиоксидантних генів.

У досліджуваних хворих в результаті надмірної активності процесів ПОЛ у поєднанні з недостатністю ферментних механізмів АОС, значно зростає інтенсивність пошкодження клітинних біомембран, порушується фізіологічна ротація їх білкового та ліпідного компонентів. Внаслідок тривалого пошкодження біомембран виникають порушення в’язкості клітин, їх функціональної активності, обмінних процесів та процесів детоксикації токсичних сполук як екзогенного так і ендогенного походження. Це спричиняє подальше продовження ланцюгової реакції вільнорадикального окислення ліпідів біомембран, замикаючи “хибне коло” ПОЛ, та приводить до розладів синтезу компонентів системи ейкозаноїдів, погіршуючи перебіг дерматозу.

 

Висновки та перспективи подальших розробок

1.     Виявляється стійка тенденція до зростання рівня захворюваності на алергодерматози в усіх країнах світу, що пов’язують із забрудненням навколишнього середовища, широким застосуванням великої кількості нових хімічних сполук як у побуті, харчуванні так і серед лікарських засобів. Спостерігається значне збільшення частоти атопічного дерматиту, більш рання його поява, важчий перебіг та збільшення числа хворих з безперервно рецидивуючим перебігом, стійким до традиційного лікування.

2.     Серед алергодерматозів зберігає свою актуальність і проблема нейродерміту, особливості виникнення та патогенезу якого виокремлюють його посеред широкої маси хворих на АтД.

3.     Виявлені порушення показників прооксидантно - антиоксидантної системи у хворих на нейродерміт свідчать про важливу роль зміни стану цієї ланки в патогенезі дерматозу.

Перспектива подальших досліджень виявлених порушень у роботі прооксидантно - антиоксидантної системи полягає в розкритті патогенетичних особливостей перебігу нейродерміту та розробці ефективного методу їх корекції. 

 

Список літератури

1.     Калюжна Л.Д. Зміни показників імунного статусу та коагуляційного гемостазу у дітей, хворих на атопічний дерматит, під час лікування з застосуванням комплексу антиоксидантів / Л.Д. Калюжна, К.Є. Іщейкін // Дерматол. та венерол.–2003.-№2(20).–С.39 - 42.

2.     Камышников В.С. Справочник по клинико-биохимической лабораторной диагностике / Камышников В.С. - Минск : Беларусь, 2000.-280с.

3.     Костюк В.А. Простой и чувствительный метод определения активности супероксиддисмутазы, основанный на реакции окисления кверцетина / В.А. Костюк, А.И. Потапович, Ж.В. Ковалева // Вопросы медицинской химии.–1990.-№2.–С.88-91.

4.     Мещишен И.Ф. Окисление и восстановление глутатиона в органах крыс при введении этония / И.Ф. Мещишен, И.В. Петрова // Украинский биохимический журнал–1983.–Т.55, №5.–С. 571–573.

5.     Взаимосвязь эндогенной интоксикации и перекисного окисления липидов при атопическом дерматите у детей / И.А. Переслегина, М.Л. Юдина, С.В. Габина [и др.] // Вестн. дерматол. и венерол.–1996.-№1.–С.38-40.

6.     Потоцкий И.И. Нейродерміт / Потоцкий И.И., Гребенников В.А., Коляденко В.Г.  – К.: Здоров’я, 1986.–136с.

7.     Турчина И.П. Комплексное лечение больных экземой и нейродермитом с локализацией на нижних конечностях / И.П. Турчина // Дерматовенерология, Косметология, Сексопатология.– 2002.-№ 1-2(5).–С.98-101.

8.     Чернишов П.В. Атопічний дерматит і якість життя хворої дитини та її родини / П.В. Чернишов // Український журнал дерматології, венерології, косметології.-2007.-№1.-С.21-23. 

9.     Pierre Bongrand. Immunological bases and classification of allergy / Pierre Bongrand // Arch. Pediatr.–1999.–vol. 6, suppl 1.–P.205-285.

10.                       Lewis-Jones M.S. The infants` dermatitis quality-of-life index / M.S. Lewis-Jones, A.Y. Finlay, P.J. Dykes // Br. J. Dermatol.-2001.-144.-P.-104-110.

 

Всего просмотров: 300, Уникальных: 299
Друзья - Всего 5
Хотят общаться
Гости профиля
Copyright © 2011–2016 ortus-global.com